НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ БАНКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ,

ПЛАНИ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

З ДИСЦИПЛІНИ “ПОЛІТОЛОГІЯ”

для студентів спеціальностей

6.050100 “Банківська справа”, “Фінанси”, “Облік і аудит”

Львів

2001

Контрольні завдання, плани та методичні рекомендації щодо підготовки до семінарських занять з дисципліни “Політологія” для студентів спеціальностей 6.050100 “Банківська справа”, “Фінанси”, “Облік і аудит” / Уклад. Н.Ю. Олійник. – Львів: Львівський банківський інститут Національного банку України, 2001. – 32 с.

Укладач: Олійник Н.Ю., старший викладач

Рецензент: Скринник З.Е., кандидат філософських наук, доцент

Програму розглянуто і схвалено на засіданні кафедри гуманітарних дисциплін

протокол № 9 від 10 травня 2001 р.

Затверджено Науково-методичною радою інституту

протокол № 5 від 10 травня 2001 р.

ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………………………4

Семінарське заняття № 1

Тема: Предмет, методи та функції політології. Політико-правова думка Стародавнього світу, доби Середньовіччя та Відродження …………………..…5

Семінарське заняття № 2

Тема: Традиційні політичні доктрини: лібералізм та консерватизм …………….8

Семінарське заняття № 3

Тема: Плюралізм політичних концепцій ХIХ – ХХ ст. …………………………10

Семінарське заняття № 4

Тема: З історії української політичної думки ……………………………………13

Семінарське заняття № 5

Тема: Політична система та громадянське суспільство ………………………...15

Семінарське заняття № 6

Тема: Політичний процес та духовні компоненти політики ……………………18

Семінарське заняття № 7

Тема: Соціально-політична структура суспільства ……………………………..22

Семінарське заняття № 8

Тема: Етнонаціональні відносини та міжнародна політика ……………………24

Екзаменаційні питання ……………………………………………………………28

Список рекомендованої літератури ………………………………………………31

ВСТУП

Характерною рисою нашого часу є інтенсивний процес політизації людської життєдіяльності, що зумовлений глибокими і всебічними перетвореннями в усіх сферах суспільного життя. В умовах демократизації стало можливим залучення до політики широких мас населення, які тривалий час перебували в стані політичної апатії і були об’єктом політики. Але, коли люди ще не мають достатнього рівня політичної і правової культури, така політизація є не тільки обмеженою, але й небезпечною, набуваючи часто деструктивного характеру.

Саме тому надзвичайно важливе значення має вивчення політології, яка є наукою, що відображає політичне життя суспільства.

Озброюючи людину системою знань про політичні явища, а також методологією їх аналізу, політологія допомагає їй правильно орієнтуватися у політичних подіях, самостійно їх осмислювати, а також виробляти відповідну позицію і способи практичного впливу на політику.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 1

Тема: Предмет, методи та функції політології. Політико-правова думка Стародавнього світу, доби Середньовіччя та Відродження

План

1. Взаємодія політики з іншими суспільними сферами.

2. Політологія як наука.

3. Основні відмінності у напрямах розвитку східної та античної політико-правової думки.

4. Порівняльний аналіз особливостей розвитку та політико-правової думки Західної Європи та Візантійської імперії доби Середніх віків.

5. Політичні аспекти Реформації.

Рекомендації з підготовки до семінарського заняття

При відповіді на 1-ше питання слід зосередити увагу на виявленні взаємодії та взаємозалежності політики і таких сфер суспільства:

· економічної, враховуючи, що в цю сферу входять, зокрема, виробнича, зайнятості населення, інвестиційна, фіскальна, зовнішньоекономічна підсфери;

· соціальної, яка відображає співіснування класів та верств у суспільстві;

· демографічної, яка охоплює проблеми вікових груп населення, народжуваності та смертності, міграції та еміграції;

· національної, яка відображає наявність у державі різних етнічних інтересів, їх взаємодію та етнічні конфлікти;

· культурно-духовної, яка містить у собі традиції, звичаї, способи поведінки, політичну та релігійну ідеологію, а також особливості ментальності.

При викладі 2-го питання потрібно висвітити:

· хронологію становлення політичної науки у світі та на Україні;

· широке та вузьке визначення предмета політології;

· категорії політології;

· значення політичних знань у житті сучасного суспільства.

При відповіді на 3-тє питання потрібно проаналізувати розвиток та особливості східної ( Давня Індія, Давній Китай, Давня Персія тощо) та античної ( Давня Греція, Давній Рим) політико-правової думки. Основну увагу слід зосередити на їх спільних та відмінних рисах. А також розкрити основні уявлення та ідеї щодо “ідеальної держави” видатних мислителів Стародавнього Сходу та античності.

При відповіді на 4-те питання слід порівняти:

· специфіку соціально-економічного розвитку;

· особливості суспільної свідомості;

· особливості формування та функціонування політичної організації;

· предтечі, характерні ознаки, концепції мислителів політико-правової думки Західної Європи та Візантійської імперії доби Середніх віків.

При викладі 5-го питання слід висвітлити:

· сутність Реформації;

· причини виникнення реформаційного руху;

· погляди основних ідеологів Мартіна Лютера, Томаса Мюнцера та Жана Кальвіна;

· суспільні та політичні наслідки реформаційного руху.

Питання для обговорення

1. У чому сутність політики як явища суспільного життя?

2. Які причини виникнення політики?

3. В яких ситуаціях людина стає суб`єктом, а в яких – об`єктом політики?

4. Як співвідносяться сила, мораль і право як засоби політики?

5. Чи можна вважати легістів предтечами правової держави?

6. Знайдіть елементи тоталітаризму в концепції “ідеальної держави” Платона.

7. Чому в добу Середніх віків політико-правова думка перебуває під величезним впливом церкви?

Рекомендована література

1. Основи політології. Курс лекцій / Відп. ред. Б. Л. Кухта – Л., 1991. – Ч. I. С. 8 – 38.

2. Основи політичної науки: Курс лекцій. Частина 1. З історії політичної думки: від стародавності до наших днів / За ред. Кухти Б. – Л., 1996. С. 10 – 58, 81 – 89.

3. Основи політичної науки: Курс лекцій. Частина 2: Політичні процеси, системи та інститути / За ред. Б. Кухти. – Л., 1997. С. 9 – 25.

4. Політологія / За ред. Семківа О. І. - Л., 1993. С. 7 – 42.

5. Скиба В. Й., Горбатенко В. П., Туренко В. В. Вступ до політології. Екскурс в історію правничо-політичної думки. - К., 1996. С. 16 – 104, 132 - 72.

6. Політологія./А.Колодій, В.Харченко, Л.Климанська та ін. – К., 2000.-с.9-46.

Орієнтовні теми рефератів

1. Наукові і побутові уявлення про політику: характерні ознаки та відмінності.

2. Політична сфера суспільства та особливості політичного життя.

3. Принципи політичної діяльності володаря в концепції Н. Макіавеллі.

4. Доба Відродження як етап у розвитку політичної думки.

5. Політичні ідеї раннього християнства.

6. Проблема типологізації політики.

7. Трактування політики у працях французьких просвітників.

Ситуаційне завдання

Дві групи студентів повинні обгрунтувати твердження:

· політика – це наука;

· політика – це мистецтво.

Кожну відповідь необхідно підтвердити прикладами. Разом студенти повинні зробити висновок , чого в політиці більше науки чи мистецтва.

Словник основних понять та термінів теми

АПОЛІТИЗМ (від грец. a — заперечення, politike — мистецтво управління державою) — негативне чи індиферентне ставлення до політики, відчуження соціальних верств, груп та ін. суб”єктів від політичного життя; свідома відмова від участі у політиці.

Аристократія (грец. aristokratia, від aristos — кращий і kratos — влада) — найбільш привілейований стан або найвища родова знать у рабовласницькому і феодальному суспільствах, а також форма державного правління, за якої А. належить уся повнота влади в країні; на сучасному етапі — узагальнююча назва представників панівних класів і станів, а також духовної еліти суспільства.

Деспотизм (від грецьк. despoteia — необмежена влада, despotes — володар) — форма суспільного врядування, що характеризується зосередженням у руках однієї людини всієї повноти влади, яка грунтується не на законах, а на сваволі можновладця й позбавленні підвладних будь-яких політичних прав.

Олігархія (грец. oligarchia від oligos — нечисленний і arche — влада; влада небагатьох) — політичне й економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група.

Охлократія (від грец. ochlos — натовп і kratos — влада) — тимчасове або більш-менш тривале домінування в політичному житті суспільства натовпу, юрби, “маси”.

ПОЛІТИКА (від грец. politika — державні і суспільні справи) — організаційна, регулятивна і контрольна сфера суспільства, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована головним чином на досягнення, утримання та реалізацію влади індивідами та соціальними групами задля задоволення власних інтересів та потреб.

Сакралізація (від лат. sacer — священний) — наділення людей, інших істот, предметів матеріального світу, явищ природи та суспільного життя надприродними, священними (іноді навіть містичними) ознаками та властивостями.

Теократія (від грец. theos — бог і kratos — влада, букв. — боговладдя) — форма державного правління, за якої безпосереднім носієм влади вважається Бог, а її реалізація здійснюється переважно духовенством, главою церкви і кліру.

Фаталізм (від лат. fatalis — визначений долею, fatum — доля) — світоглядна суспільно-політична і філософська позиція, згідно з якою будь-які дії людини чи людської спільноти наперед визначені дією потойбічної сили, що повністю поглинає їх індивідуальну або ж колективну волю.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 2

Тема: Традиційні політичні доктрини: лібералізм та консерватизм

План

1. Права людини та громадянина в сучасному світі та Україні в контексті теорії природних прав та суспільного договору.

2. Концепції сучасного лібералізму.

3. Сучасний консерватизм.

4. Порівняльна систематизація ідей доктрин лібералізму та консерватизму.

Рекомендації з підготовки до семінарського заняття

При відповіді на 1-ше питання, спираючись на Декларацію прав людини,та Конституцію України необхідно виділити і проаналізувати:

· права людини та права громадянина;

· соціальні, економічні, політичні та інші галузі права;

· функції держави щодо забезпечення реалізації прав людини та громадянина.

· відповідність реалізації прав офіційно задекларованим правовим нормам;

При відповіді на 2-ге питання слід висвітлити соціальні передумови і основні напрями сучасного лібералізму:

· політичні концепції солідаризму Е. Дюркгейма та Л. Дюгі;

· соціологічні концепції М. Вебера;

· психологічні концепції: психологічний еволюціонізм, психологію народів, психологію натовпу, теорію наслідування, інтеракціонізм, інстинктивізм;

· концепції технократичної та плюралістичної демократії.

А також поширення неолібералізму у сучасному світі.

При відповіді на 3-тє питання потрібно викласти:

· основні ідеї сучасного консерватизму;

· концепцію консервативної революції Ю. Еволи;

· відмінності між класичним консерватизмом та неоконсерватизмом;

· поширення сучасного консерватизму у світі.

При відповіді на 4-те питання слід систематизувати ідеї доктрин лібералізму та консерватизму за такими критеріями:

· ставлення до суспільного ладу;

· уявлення про ідеальне суспільство;

· ставлення до рівності;

· ставлення до релігії;

· ставлення до права;

· економічна модель;

· суб`єкти влади;

· обрання політичного режиму;

· засоби досягнення влади;

· вибір форми держави;

· ставлення до політичних партій;

· ставлення до політичних ідеологій.

Питання для обговорення

1. У чому полягають причини, які призводять до появи різноманітних політичних доктрин?

2. У чому полягає гуманізм концепцій лібералізму?

3. Чи можливий варіант плебісцитарної демократії Ж.-Ж. Руссо для втілення в життя?

4. Порівняйте погляди Дж. Локка, Ш. Монтеск`є та Ж.-Ж. Руссо щодо розподілу влад.

5. Чи справді приватна власність є гарантією свободи особи, як проповідують ліберали та консерватори?

6. У чому проявляється зближення між неолібералізмом та неоконсерватизмом?

7. Що нового з`явилося у світовій політиці з появою неолібералізму та неоконсерватизму?

Рекомендована література

1. Основи політичної науки: Курс лекцій. Частина 1. З історії політичної думки: від стародавності до наших днів / За ред. Кухти Б. – Л., 1996.- С. 72 – 108, 120 – 142.

2. Скиба В. Й., Горбатенко В. П., Туренко В. В. Вступ до політології. Екскурс в історію правничо-політичної думки. - К., 1996. -С. 172 – 234, 248 – 267.

3. Політологія. Курс лекцій: Навч. посібник / За заг. Ред. І. С. Дзюбка. - К., 1993.- С. 218 – 223.

4. Себайн Джорж Г.,Торсон Томас Л. Історія політичної думки. – К.,1997. -С.529 – 653.

Орієнтовні теми рефератів

1. Проблема ”людина-політика” в історії політичної думки.

2. Антидемократичні концепції політики ( Платон, Н.Макіавеллі, А.Шопенгауер та ін.).

3. Політичні доктрини мислителів Північної Америки ХVІІІ ст. ( Т. Пейн, О.Гамільтон, Т.Джеферсон).

4. Неоконсерватизм у різних політичних культурах.

Словник основних понять та термінів теми

Абсолютизм (від лат. absolutus — безумовний, необмежений) — абсолютна влада, тобто необмежена самодержавна влада, деспотична форма правління, яка грунтується на сваволі можновладця і за якої верховна влада неподільно належить одній особі — монархові (королю, царю, імператору тощо).

Консерватизм (франц. conservatisme, від лат. conservare — зберігати, охороняти) — політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, що орієнтується на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.

Лібералізм (від лат. liberalis — вільний) — політична та ідеологічна течія, що об’єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва і демократичних свобод.

Парламент (від лат. parlare — говорити) — найвищий колегіальний законодавчий і представницький орган влади в державі з республіканською формою правління.

Плебісцит (від лат. plebs — простий люд і scitum — рішення, постанова) — у Стародавньому Римі — рішення плебейських зборів. Зараз — усезагальне опитування громадян з метою виявити їхню думку, волю й позицію щодо якогось спільного й значущого питання. Уперше плебісцит було проведено 1791 року при вирішенні питання про приєднання Авіньйону до Франції.

Ценз (від лат. censeo — роблю перепис, опис) — офіційно визначені умови, які легально обмежують права людей, приміром — на набуття громадянства, на обіймання відповідної посади, виборчі права (право обирати або бути обраними).

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 3

Тема: Плюралізм політичних концепцій ХIХ – ХХ ст.

План

1. Особливості політичного екстремізму та його поширення у сучасному світі.

2. Політична доктрина анархізму.

3. Політичні концепції фашизму, націонал-соціалізму та неофашизму.

4. Порівняльний аналіз різновидів соціалізму: марксизму-ленінізму, соціал-демократії, націонал-соціалізму.

Рекомендації з підготовки до семінарського заняття

При викладі 1-го питання слід основну увагу звернути на:

· сутність та характерні ознаки екстремізму;

· різновиди та течії екстремізму;

· відмінності між правим та лівим екстремізмом;

· поширення екстремістських течій у сучасному світі.

При відповіді на 2-ге питання слід охарактеризувати:

· сутність та особливості анархізму;

· причини виникнення та історичний розвиток ідей анархізму;

· погляди ідеологів доктрини анархізму;

· поширення анархізму як позиції чи як політичної сили у сучасному світі.

При відповіді на 3-тє питання необхідно висвітлити:

· сутність фашизму як ідеології та політичного явища;

· характерні ознаки фашистської концепції;

· погляди ідеологів фашизму (Б. Муссоліні, А. Рокко);

· предтечі націонал-соціалізму;

· сутність та характерні риси націонал-соціалізму;

· політичні погляди основного ідеолога націонал-соціалізму А. Гітлера;

· історичні наслідки впровадження фашизму і націонал-соціалізму у життя;

· ідеї та поширення неофашизму у сучасному світі;

· відміність між класичним фашизмом та неофашизмом.

При відповіді на 4-те питання слід систематизувати ідеї концепцій марксизму-ленінізму, соціал-демократії та націонал-соціалізму за такими критеріями:

· ставлення до суспільного ладу;

· уявлення про ідеальне суспільство;

· ставлення до рівності;

· ставлення до релігії;

· ставлення до права;

· економічна модель;

· суб`єкти влади;

· засоби досягнення влади;

· обрання політичного режиму;

· вибір форми держави;

· ставлення до політичних ідеологій;

· ставлення до політичних партій;

· уявлення про майбутнє суспільство.

Питання для обговорення

1. Чи впливає рівень стабільності політичної системи на сутність та кількість політичних концепцій?

2. Лівий і правий екстремізм: чи існує проблема в сучасності?

3. Екстремістські організації – необхідний елемент політичного життя кожної держави чи тероризм?

4. Чи анархістська концепція є реальною для втілення у життя?

5. Що є раціональним, а що є утопічним у марксистській концепції політики?

6. Чому В.Ленін у своїй концепції держави диктатури пролетаріату запропонував замінити постійну армію строковою?

7. Охарактеризуйте економічну модель соціал-демократії на прикладі шведського соціалізму.

Рекомендована література

1. Основи політичної науки: Курс лекцій. Частина 1. З історії політичної думки: від стародавності до наших днів / За ред. Кухти Б. – Л., 1996. С. 89 – 91, 133 – 146, 207 - 223.

2. Скиба В. Й., Горбатенко В. П., Туренко В. В. Вступ до політології. Екскурс в історію правничо-політичної думки. - К., 1996. С. 356 – 365, 378 – 390, 448 – 471, 505 – 526.

3. Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. — К., 1998. С. 247 – 263.

Орієнтовні теми рефератів

1. “Ідеальна держава” та “ідеальне правління” у політичних вченнях від античності до сучасності.

2. Основні школи та течії сучасної зарубіжної політичної науки.

3. Ідеологічне трактування демократій (ліберальне, національно-демократичне, марксистсько-ленінське,соціал-демократичне).

4. Перспективи неофашизму в країнах посткомунізму.

Ситуаційне завдання

Дві групи студентів повинні виділити та охарактеризувати:

· негативні аспекти більшовизму для України;

· позитивні аспекти більшовизму для України.

Разом зробити висновок про наслідки більшовизму для української державності.

Словник основних понять та термінів теми

АНАРХІЗМ (від грец. аnarchia – безвладдя) – ідейно-теоретична та суспільно-політична течія, представники якої виступають за повну, нічим не обмежену свободу особи.

Екстремізм (від лат. extremus — граничний) — схильність суб’єктів політики до крайніх поглядів і надзвичайних дій у політиці та ідеологічному протиборстві, до нетерпимості, несприйняття й неприйняття інших думок, чужих позицій та вподобань.

КОМУНІЗМ (від лат. communis — спільний, загальний) — суспільно-політична течія, представники якої виступають за суспільну власність на засоби виробництва та за побудову суспільства згідно принципу “від кожного — по можливостях, кожному — по потребах”.

Тероризм (від лат. terror — жах, страх) — здійснення політичної боротьби засобами залякування, насильства аж до фізичної розправи з політичними противниками; дестабілізація суспільства, державно-політичного ладу шляхом систематичного насильства і залякування, політичних убивств, провокацій.

Утопія політична (від грец. u — немає і topos — місце, разом — місце, якого не існує; згідно з ін. версією від грец. en — благо і topos — місце й означає благословенну країну) — у політичній літературі цим поняттям визначають ідеї, уявлення про ідеальні суспільства, які є продуктом абстрактного мислення і не грунтуються на знанні реальних процесів суспільного життя.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 4

Тема: З історії української політичної думки

План

1. Державно-конституційні традиції в козацьку добу:

· Березневі статті (1654р.);

· Гадяцька угода (1658р.);

· Конституція Пилипа Орлика (1710 р.).

2. Загальна характеристика політичних поглядів українських мислителів ХIХ – ХХ ст., викладених у їх публіцистичних та наукових працях.

Рекомендації з підготовки до семінарського заняття

Відповідь на 1-ше питання потрібно побудувати у формі доповіді, у якій висвітлити історичні передумови створення, політично-правові засади, ступінь реалізації та наслідки таких державно-конституційних актів:

· Березневих статтей Б.Хмельницького (1654 р.);

· Гадяцького трактату (1658 р.);

· Конституції Пилипа Орлика (1710 р.).

При підготовці відповіді на 2-ге питання необхідно опрацювати відповідні публіцистичні чи наукові праці (на вибір) українських мислителів та державних діячів середини ХIХ – ХХ ст. і на підставі цього написати доповідь, де виділити їх основні політичні погляди та ідеї.

Питання для обговорення

1. Які ідеї полемістів прихильників православ`я збігалися з протестантизмом і, які були реакційними?

2. Чому Ф. Прокопович відстоював принцип російського абсолютизму, а не козацько-гетьманської автономії?

3. Проаналізуйте федералістські концепції побудови української держави в контексті історичного розвитку та можливості їх реалізації.

4. М. Драгоманов – ліберал , соціаліст чи націоналіст?

5. Яку схему класифікації напрямів політичної думки в Україні можете запропонувати ви?

Рекомендована література

1. Основи політології. Курс лекцій / Відп. ред. Б. Л. Кухта – Л., 1991. – Ч. I. С. 39 – 48, 81 – 93, 118 – 156.

2. Основи політичної науки: Курс лекцій. Частина 1. З історії політичної думки: від стародавності до наших днів / За ред. Кухти Б. – Л., 1996. С. 189 – 198, 205 – 225.

3. Політологія / За ред. Семківа О. І. - Л., 1993. С. 78 – 89, 108 – 135.

4. Скиба В. Й., Горбатенко В. П., Туренко В. В. Вступ до політології. Екскурс в історію правничо-політичної думки. - К., 1996. С. 278 – 290, 307 – 343.

5. Гелей С., Рутар С. Основи політології. Лекції для студентів негуманітарних вузів. - Л., 1996. С. 38 – 58.

6. Рябов С. Г., Томенко М. В. Основи теорії політики. - K., 1996. С. 76 – 95.

7. Політологія. Кінець CIC - I половина CC ст. : Хрестоматія / За ред. О.І. Семківа. - Л., 1996.

8. Кухта Б. Історія української політичної думки: Текст лекцій. - Л., 1991.

9. Кухта Б. Від Руїни до Відродження: українська політична думка CVIII – XIX ст. – Л., 1992.

10. Кухта Б. З історії української політичної думки I половини XX ст. – Л., 1993.

11. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. – К.,1993.

Орієнтовні теми рефератів

1. Генеза і форми української державності.

2. Національна ідея: витоки, історія, сучасність.

3. Засади ідеології націоналізму та її різновиди.

4. Концепції української державності в українській політичній науці міжвоєнної доби.

5. Формування громадянина в умовах становлення української національної державності: проблеми та перспективи.

6. Концепції еліти В. Липинського та Д. Донцова.

7. Український федералізм: історія та сучасність.

8. Розвиток політичних ідей в сучасному українському партійно-політичному житті.

Основні поняття та терміни теми

Гуманізм (лат. humanus — людський, людяний) — філософський підхід, що в теоретико-світоглядний спосіб поєднує вчення про людину як визначальну мету і вищу цінність суспільства.

Клерикалізм (від лат. clericalis — церковний) — суспільно-політична практика здійснення церквою, релігійно-політичними партіями та іншими релігійними організаціями системи заходів на конфесійній ідеологічній основі, спрямованих на досягнення домінуючої ролі релігії й церкви в усіх сферах суспільного життя, а також на створення теократичної держави як необхідної умови врятування людства.

Мілітаризація (від лат. militaris — воєнний) — поширення законів воєнного часу та військової дисципліни на невійськові галузі народного господарства, економіку.

НАЦІОНАЛІЗМ (франц. nationaliste, від лат. natio — народ) — багатопланове явище, охоплює національну свідомість, національну ідеологію, національно-визвольну боротьбу, культурний та політичний рух за утвердження національних пріоритетів в усіх сферах суспільства.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 5

Тема: Політична система та громадянське суспільство

План

1. Сутність, ознаки та функції держави.

2. Форми правління та територіального устрою держави.

3. Типи держави.

4. Співвідношення держави та громадянського суспільства.

5. Порівняльний аналіз різновидів політичних режимів.

Рекомендації з підготовки до семінарських занять

При викладі 1-го питання необхідно основну увагу звернути на:

· природу та сутність держави;

· концепції походження та історію виникнення держав;

· характерні ознаки держави;

· систему інститутів державної влади;

· функції держави.

При відповіді на 2-ге питання слід знати, що сутність держави проявляєтся у різних формах , зокрема:

· формах територіального устрою ( унітарна, федеративна та конфедеративна держава);

· формах правління ( монархія, республіка і їх різновиди).

Кожну відповідь необхідно підтверджувати прикладами.

При відповіді на 3-тє питання потрібно охарактеризувати історичний розвиток, сутність та ознаки таких типів держави:

· поліційної;

· правової;

· соціальної.

Визначити їх перспективність для розвитку суспільства.

При відповіді на 4-те питання слід висвітити:

· природу громадянського суспільства та держави;

· особливості та відмінні ознаки громадянського суспільства та держави;

· функції, які у суспільстві повинна виконувати держава, а за які повинно відповідати громадянське суспільство;

· концепцію патерналізму та її вплив на розвиток суспільства;

· співвідношення держави та громадянського суспільства у сучасній Україні.

При відповіді на 5-те питання потрібно виділити позитивні та негативні аспекти для розвитку суспільства демократичного, авторитарного та тоталітарного режиму. Окрім того систематизувати ознаки та характерні риси політичних режимів за такими критеріями:

· суб`єкти влади;

· засоби досягнення влади;

· моделі прийняття та реалізації політичних рішень;

· домінуюча гілка влади;

· ставлення до політичних ідеологій;

· правова система;

· партійна система.

Питання для обговорення

1. Намалюйте порівняльні схеми політичної системи США, Росії та України.

2. Визначіть основні аспекти реформування політичної системи України.

3. Чи можливий абсолютний суверенітет держави?

4. Яку форму держави Ви вважаєте найбільш доцільною для України?

5. Дайте визначення політичних режимів , які мали місце в історії України.

6. Якими суттєвими ознаками відрізняється “людина тоталітарного суспільства” від “людини демократичного суспільства”?

7. Проаналізуйте соціальну базу та правове підгрунтя існування античної, класичної (ХІХ ст.) і сучасної форм демократії.

8. У чому полягає загроза демократичному розвитку сучасного суспільства?

Орієнтовні теми рефератів

1. Економічна політика держави: цілі та функції.

2. Молодіжна політика зайнятості: проблеми та перспективи.

3. Тоталітарні режими ХХ ст.

4. Сучасні концепції демократії.

5. Концепції походження та сутності політичної влади.

6. Трансформація політичної влади в ході історичного розвитку людства.

7. Моделі державного управління.

8. Еволюція громадянського суспільства, його історичні форми.

Ситуаційне завдання

Дві групи студентів повинні визначити і охарактеризувати:

· причини виникнення, розвиток, особливості та наслідки радянського тоталітарного режиму;

· причини виникнення, розвиток, особливості та наслідки фашистського тоталітарного режиму.

Разом визначити їх спільні та відмінні риси.

Основні поняття та терміни теми

Безпосередня демократія — форма прямого народовладдя, здійснення влади народом безпосередньо, без створення постійних органів або інших інститутів, у формах, передбачених конституцією і законами.

ДЕРЖАВА — організація суверенної політичної влади, яка в рамках правових норм і на певній території здійснює управління суспільними процесами і гарантує безпеку особи та нації.

ІНАВГУРАЦІЯ (від лат. inauguro — посвячую) — урочиста церемонія введення на посаду глави держави або посвячення в сан.

Конформізм (від лат. conformis — подібний, відповідальний) — пристосовництво, пасивне беззаперечне прийняття існуючих порядків, пануючих ідей і вартостей, стандартів поведінки, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетом.

МОНАРХІЯ (від грец. monarchi — єдиновладдя, єдинодержавність) — форма правління держави, при якій влада повністю або частково зосереджена в руках одноособового глави держави і є, як правило, спадковою.

Представницька демократія — така форма народоправства, за якої громадяни не беруть безпосередньої участі у прийнятті державних рішень, а доручають це своїм представникам (делегатам, депутатам), уповноважують їх репрезентувати й відстоювати їхні інтереси, делегують своє право на належну їм частку влади і таким чином через своїх обранців впливають на управління державою.

РЕСПУБЛІКА (від лат. res — справа і publicus — суспільний, всенародний) — форма державного правління, при якій верховні органи влади обираються на чітко визначений термін.

Суверенітет (від франц. souverain — носій верховної влади) — стан незалежності державної влади від будь-якої іншої влади, який полягає в її праві та здатності самостійно, без втручання в них якоїсь іншої держави керувати своїм внутрішнім і зовнішнім життям.

ТОТАЛІТАРИЗМ (франц. totalitaire, від лат. totus — весь, цілий) — політичний режим, при якому уряд прагне повного контролю над усіма сферами суспільного життя та над життям кожної людини зокрема.

УНІТАРНА ДЕРЖАВА (франц. unitaire, від лат. unitas — єдність) — цілісна держава, частини якої є лише територіально-адміністративними підрозділами (області, провінції тощо).

ФЕДЕРАЦІЯ (від лат. foederatio — союз) — форма державного устрою, союзна держава, яка складається з кількох держав або державних утворень, кожне з яких, поряд із загальнофедеративними, має власні законодавчі, виконавчі і, як правило, судові органи.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 6

Тема: Політичний процес та духовні компоненти політики

План

1. Сутність та структура політичного процесу.

2. Політичні конфлікти та шляхи їх розв”язання.

3. Ідеологія як форма політичної свідомості.

4. Мораль і політика: принципи взаємовідносин.

Питання для обговорення

1. Які чинники найбільшою мірою спонукають суб'єктів політичного процесу діяти в правовому полі?

2. Що таке політичний тероризм?

3. Від яких чинників залежить ефективність політичного рішення?

4. Що необхідно для вдосконалення процесу прийняття та реалізації політичних рішень?

5. Які чинники в Україні спричинилися до основних політичних конфліктів?

6. Чи повинна ідеологія бути офіційною державною?

7. Які сучасні політичні міфи в Україні Вам відомі?

Орієнтовні теми рефератів

1. Абсентеїзм: поняття, ознаки, форми.

2. Політична активність та форми участі у політиці.

3. Політичний тероризм.

4. Політичні стереотипи в системі політичних уявлень сучасної України.

5. Політична культура і національні культурні традиції.

6. Психологія натовпу та раціональна політична поведінка.

7. Особливості політичної соціалізації молоді.

Ситуаційне завдання

Дві групи студентів повинні виділити:

· основні риси політичної культури України, які позитивно впливають на процеси побудови незалежної, демократичної, економічно стабільної держави;

· які впливають негативно на цей процес.

Сформувати основні напрями розвитку політичної культури України найбільш позитивні для розвитку української державності.

Основні поняття та терміни теми

ІДЕОЛОГІЯ (від грец. idea — поняття, logos — вчення) — систематизована сукупність ідей, уявлень, поглядів, що виражають чи захищають інтереси певної соціальної групи.

Імунітет (від лат. immunitas — звільнення, свобода) — привілей юридичної недоторканості кандидата у депутати на час проведення ним передвиборчої кампанії або депутата на період строку дії мандата.

Кворум (від лат. quorum praesentia sufficit — чиєї присутності достатньо) — встановлена правилами процедури, регламентом якогось органу чи установи найменша кількість учасників зборів, засідань керівних та представницьких органів, конферецій, з’їздів тощо, необхідна й достатня для того, щоб почати роботу, форуму, колективного органу або прийняти правомірне рішення на ньому.

Консенсус (від лат. consensus — згода, одностайність) — спосіб, процедура відпрацювання й прийняття колегіальних рішень шляхом узгодження позицій сторін, досягнення погодженості думок, віднайдення прийнятних для всіх формувань.

Корупція (від лат. corruptio — підкуп) — загальна назва злочинів, що полягають у використанні державними посадовими особами, політичними і громадськими діячами своїх службових прав з метою особистого збагачення на збиток державі й суспільству.

Мітинг (від англ. meeting — збори) — сходка, публічні збори для обговорення нагальних проблем суспільно-політичного життя, скликані не задля ведення дискусій та вирішення проблем, а для здобуття прихильності населення до якоїсь ідеї, яка на мітингу перетворюється на вимогу (заборонити або дозволити щось, засудити або підтримати якесь рішення чи дію).

Опозиція (від лат. oppositio — протиставлення) — форма протистояння владі певної соціальної групи, політичної сили, протидія партії офіційному курсу правлячих кіл, її прагнення боротися коли й не за владу, то хоча б за вплив на неї, за прихильність виборців; партійні угруповання, парламентські фракції, які перебувають у меншості.

ПОЛІТИЧНІ ЦІННОСТІ — об”єкти, явища, ідеї, процеси політичного життя та їх властивості, до яких людина ставиться як до задовольняючих її соціальні потреби, інтереси і, які залучає до сфери своєї життєдіяльності; переконання щодо цілей, які суб”єкти політичного процесу повинні реалізувати.

Популізм (від лат. populus — народ) — схильність політиків перш за все домагатися визнання їхньої громадської діяльності, піднесення популярності, вдаючись до простих і безперечно прийнятих для населення аргументів та пропозицій, уникаючи непопулярних, але необхідних ходів щодо вирішення суспільних проблем; вживається як синонім демагогії, як позначення прагнення завоювати політичний авторитет шляхом загравання з населенням, здобути голоси виборців, роздаючи нездійсненні обіцянки, невимогливо догоджаючи публіці, спекулюючи іменем народу.

Прагматизм політичний (від грецьк. pragmatos — справа, дія) — властивість політичної діяльності, за якої головним критерієм і чинником стає досягнення поставленої мети (нерідко за будь-яку ціну).

Референдум (від лат. referendum — те, що має бути повідомлене) — спосіб прийняття законів та інших рішень з найважливіших питань суспільного життя прямим волевиявленням громадян через усенародне голосування.

“ЧЕТВЕРТА ВЛАДА” — засоби масової інформації — розгалужена мережа установ, що займаються збором, обробкою та поширенням інформації.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 7

Тема: Соціально-політична структура суспільства

План

1. Соціально-політична структура суспільства та підходи до її визначення.

2. Суспільно-політичні організації та рухи в Україні.

3. Шляхи формування національної політичної еліти.

4. Виборчі системи.

5. Партійні системи.

Питання для обговорення

1. Які фактори впливають на зміну соціально-класової структури України?

2. Прослідкуйте розвиток ідей елітаризму в політичній думці суспільства.

3. Що таке бюрократія? Дайте соціально-політичний портрет сучасного бюрократа.

4. Що таке номенклатура? Чи можна комуністичну номеклатуру назвати елітою?

5. Виділити основні причини виникнення політичних партій.

6. Охарактеризуйте роль партій у суспільстві, виділіть їх позитивні та негативні аспекти.

7. Чи не вважаєте Ви обмеженням прав людини введення виборчих цезів?

Орієнтовні теми рефератів

1. Теорії соціальної структури К. Маркса та М. Вебера.

2. Походження елітаризму: світові та вітчизняні теорії.

3. Расизм та антисемітизм як різновиди теорії еліт.

4. Технології формування політичного іміджу.

5. Неформальні громадські рухи: причини та умови виникнення.

Основні поняття та терміни теми

Бюрократія (від франц. bureau — бюро, канцелярія та грецьк. kratos — сила, влада, панування) — система врядування, яка спирається на розгалужену та ієрархізовану структуру чиновницького апарату, діяльність якого формалізована й підпорядкована інструктивній регламентації.

Електорат (від франц. electeur — обираю) — корпус виборців, сукупність громадян, які користуються активним виборчим правом, тобто правом обирати когось до складу органу влади.

ЕЛІТА ( від франц. elite — краще, вибране) — вищі соціальні групи в системі суспільної ієрархії.

Пацифізм (від лат. pacificus — той, що умиротворює) — антивоєнний рух, представники якого виступають проти будь-яких війн, незалежно від характеру й мети.

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ (від лат. pars (partis) — частина, галузь, відділ) — спільність людей, об”єднаних ідеологічно та організаційно з метою завоювання (в результаті виборів або іншими шляхами), утримання і використання державної влади для реалізації інтересів тих суспільних груп, які вони презентують.

Харизма (від грецьк. harisma — милість, благодатність, божий дар, винятковий талант) — особливі, видатні здібності вождя, надані йому, як вважається, від природи, від Творця. Це робить його в очах пересічних громадян носієм вищої правди, істини, виразником сутності суспільного буття.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 8

Тема: Етнонаціональні відносини та міжнародна політика

План

1. Проблеми етнонаціональних відносин.

2. Правові аспекти врегулювання етнонаціональних відносин у сучасному світі та Україні.

3. Сутність, цілі та засоби міжнародної політики.

4. Міжнародні об”єднання та організації у світовій політиці.

Питання для обговорення

1. Чим відрізняються поняття “етнос” та “нація”, “етнос” та “етнічна група”?

2. Який основний чинник національних рухів?

3. Чому існують національні рухи в цивілізованих державах, зокрема, Великій Британії, Іспанії, Канаді?

4. Розкрийте політичні аспекти глобальних проблем сучасного світу.

5. З чим пов'язані та в чому полягають кардинальні зміни в міжнародній політиці кінця ХХ ст.?

6. Як зовнішньополітичне середовище впливає на внутрішню політику України?

7. Які принципи зовнішньої політики України?

Орієнтовні теми рефератів

1. Безядерний статус України: проблеми та перспективи.

2. Глобальні проблеми сучасності та їх політичний аспект.

3. Екологічні проблеми та політичні засоби їх реалізації.

4. Україна у регіональному та світовому геополітичному контексті.

5. Війна як засіб міжнародних відносин.

Основні поняття та терміни теми

Вето (від лат. veto — забороняю) — акт, передбачений конституціями низки країн, завдяки якому глава держави або верхня палата парламенту можуть призупинити впровадження в дію законів або рішень, прийнятих парламентом або його нижньою палатою. Правом вето називають принцип одностайності в роботі Ради Безпеки ООН, відповідно до якого жодне рішення з питань міжнародного миру й безпеки не може бути прийняте, якщо проти нього висловлюється хоча б один постійний член Ради.

Геноцид (від грецьк. genos — рід, плем’я і лат. caedere — убивати; дослівно — знищення роду, племені) — повне або часткове знищення окремих груп населення за расовим, національним, релігійним мотивами (ознаками) або навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення названих груп.

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ (від лат. clobus — куля, від анг. global — загальний) — процес становлення світу як єдиного простору, в якому долаються обмеження, що накладаються географією, а просторово роз”єднані елементи взаємодіють між собою.

Депортація (від лат. deportatio — вигнання, вислання) — примусове виселення, переміщення з місця постійного проживання або навіть вигнання за межі держави особи чи групи осіб, навіть частини населення, які визнані правлячим режимом як “соціально небезпечні”, “небажані”.

ЕТНІЧНА ГРУПА — сукупність людей, які є структурним елементом етносу, але мають специфічні культурні особливості і сприймаються з боку чужинців як окремі групи.

ЕТНОЦИД (від грец. ethnos — народ, плем”я і лат. caedere — убивати) — асиміляція етносу, знищення культури етносу, його ідентичних рис.

ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМ — міжнародна солідарність робітників, трудящих різних націй і рас, основана на спільності їх інтересів.

КОСМОПОЛІТИЗМ (від грец. громадянин світу) — течія, яка обстоює необхідність заміни національного громадянства світовим, поступову ліквідацію національних держав та утворення загальносвітового товариства.

Мораторій (від лат. moratorius — такий, що затримує, уповільнює) — відстрочка, затримка набуття чинності, початку виконання якогось договору, закону, зобов’язань або вимог, відкладання певних дій.

Нейтралітет (від лат. neutralis — нічийний) — міжнародно-правовий статус держави, яка не бере участі у війні, що відбувається між іншими державами, зберігає із сторонами, що воюють, мирні відносини, не надає жодній з них якоїсь допомоги. Постійний нейтралітет — політика невтручання у чужі спори, у боротьбу між собою інших держав чи сторін.

Ультиматум (від лат. ultimus — найостанніший) — рішуча, остання й остаточна вимога, супроводжувана погрозами. У міжнародних відносинах — дипломатична нота з категоричною вимогою однієї держави до іншої про виконання у зазначений термін певних дій або про утримання від них, супроводжувана погрозою застосувати санкції.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ

1. Сутність та основні концепції політики.

2. Предмет, методи та функції політичної науки.

3. Особливості розвитку та спільні ідеї політико-правової думки Стародавнього Сходу.

4. Політико-правова думка держав Стародавнього Сходу.

5. Особливості розвитку та загальні ідеї політико-правової думки античності.

6. Політико-правова думка Стародавньої Греції та Риму.

7. Особливості становлення та основні відмінності між напрямами розвитку політичної думки Середніх віків.

8. Політико-правова думка європейського заходу.

9. Політико-правова думка Візантійської імперії.

10. Політичні аспекти Реформації.

11. Політична концепція Н. Макіавеллі та макіавелізм.

12. Теорія природних прав та суспільного договору.

13. Соціально-політичний утопізм.

14. Характерні риси, причини виникнення та поширення доктрини лібералізму.

15. Історичний розвиток лібералізму.

16. Характерні риси, причини виникнення та поширення доктрини консерватизму.

17. Історичний розвиток консерватизму.

18. Доктрина анархізму: характерні риси, погляди ідеологів та поширення.

19. Політичний екстремізм: характерні ознаки, різновиди та поширення.

20. Комуністичний радикалізм.

21. Концепція більшовизму.

22. Фашизм та неофашизм.

23. Концепція націонал-соціалізму.

24. Концепція соціал-демократії.

25. Політичні ідеї мислителів періоду Київської Русі.

26. Політична думка України ХІV — ХVІІІ ст.

27. Основні засади та значення для державності України державно-конституційних актів козацької доби.

28. Український націоналізм: напрями, представники, ідеї.

29. Український лібералізм.

30. Демократично-народницький напрям розвитку української політичної думки.

31. Український консерватизм.

32. Комуністичні концепції розвитку української державності.

33. Політична система суспільства: сутність та види.

34. Структура та функції політичної системи суспільства.

35. Політична влада.

36. Сутність, ознаки та функції держави.

37. Теорії походження та типи держави.

38. Форми правління та територіальний устрій держави.

39. Громадянське суспільство: сутність, передумови становлення, функції.

40. Політичні режими.

41. Політична культура: сутність, структура, типи.

42. Політична свідомість.

43. Політична діяльність.

44. Політичні рішення.

45. Соціально-політична структура суспільства та підходи до неї.

46. Суспільно-політичні організації та їх функції.

47. Суспільно-політичні рухи та їх функції.

48. Розвиток ідей та політичних концепцій елітарності.

49. Сутність та структура політичної еліти.

50. Політичне лідерство: сутність та типологія.

51. Сутність, історія виникнення та функції політичних партій.

52. Типологія політичних партій.

53. Виборчі системи.

54. Партійні системи.

55. Політичні конфлікти та шляхи їх розв”язання.

56. Ідеологія як форма політичної свідомості.

57. Мораль і політика: принципи взаємодії.

58. Основні категорії етнополітики.

59. Структурні елементи національних відносин.

60. Зміст національних відносин.

61. Міжнародна політика: відносини і діяльність.

62. Принципи сучасної міжнародної політики.

63. Цілі та засоби міжнародної політики в історії та сучасності.

64. Глобалізація як основна характеристика сучасного світу.

65. Визначення поняття “конформізм”, “еліта”.

66. Визначення поняття “мілітаризм”, “аристократія”.

67. Визначення поняття “консенсус”, “імунітет”.

68. Визначення поняття “четверта влада”, “охлократія”.

69. Визначення поняття “плебісцит”, “бюрократія”.

70. Визначення поняття “популізм”, “мораторій”.

71. Визначення поняття “харизма”, “політичний прагматизм”.

72. Визначення поняття “депортація”, “суверенітет”.

73. Визначення поняття “гуманізм”, “мітинг”.

74. Визначення поняття “геноцид”, “представницька демократія”.

75. Визначення поняття “утопія”, “тероризм”.

76. Визначення поняття “нейтралітет”, “олігархія”.

77. Визначення поняття “корупція”, “клерикаризм”.

78. Визначення поняття “пряма демократія”, “пацифізм”.

79. Визначення поняття “ультиматизм”, “ценз”.

80. Визначення поняття “ідеологія”, “етноцид”.

81. Визначення поняття “референдум”, “республіка”.

82. Визначення поняття “абсолютизм”, “федерація”.

83. Визначення поняття “комунізм”, “держава”.

84. Визначення поняття “космополітизм”, “монархія”.

85. Визначення поняття “анархізм”, “політичні цінності”.

86. Визначення поняття “консерватизм”, “кворум”.

87. Визначення поняття “електорат”, “лібералізм”.

88. Визначення поняття “екстремізм”, “етнічна група”.

89. Визначення поняття “політична партія”, “глобалізація”.

90. Визначення поняття “інтернаціоналізм”, “фаталізм”.

91. Визначення поняття “тоталітаризм”, “парламент”.

92. Визначення поняття “націоналізм”, “політика”.

93. Визначення поняття “унітарна держава”, “теократія”.

94. Визначення поняття “опозиція”, “деспотизм”.

95. Визначення поняття “інавгурація”, “аполітизм”.

96. Визначення поняття “вето”, “сакралізація влади”.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Навчальні посібники

1. Основи політології. Курс лекцій / Відп. ред. Б. Л. Кухта – Л., 1991. – Ч. I, II.

2. Основи політичної науки: Курс лекцій. Частина 1. З історії політичної думки: від стародавності до наших днів / За ред. Кухти Б. – Л., 1996.

3. Основи політичної науки: Курс лекцій. Частина 2: Політичні процеси, системи та інститути / За ред. Б. Кухти. — Л., 1997.

4. Основи політичної науки: Курс лекцій. Частина 3: Політична свідомість і культура. / За ред. Б. Кухти. — Л., 1998.

5. Основи політичної науки: Курс лекцій. Частина 4: Міжнародна політика / За ред. Б. Кухти. — Л., 1999.

6. Політологія / За ред. Семківа О. І. - Л., 1993.

7. Скиба В. Й., Горбатенко В. П., Туренко В. В. Вступ до політології. Екскурс в історію правничо-політичної думки. - К., 1996.

8. Гелей С., Рутар С. Основи політології. Лекції для студентів негуманітарних вузів. - Л., 1996.

9. Політологія. Курс лекцій: Навч. посібник / За заг. Ред. І. С. Дзюбка. - К., 1993.

10. Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. — К., 1998.

11. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: конспект лекцій. — К., 1999.

12. Рябов С. Г., Томенко М. В. Основи теорії політики. - K., 1996.

13. Рябов С. Г. Політологічна теорія держави. - К., 1996.

14. Політологія. Кінець CIC - I половина CC ст. : Хрестоматія / За ред. О.І. Семківа. - Л., 1996.

15. Потульницький В. А. Теорія української політології. Курс лекцій. - К., 1993.

16. Кухта Б. Історія української політичної думки: Текст лекцій. - Л., 1991.

17. Кухта Б. Від Руїни до Відродження: українська політична думка CVIII – XIX ст. -Л., 1992.

18. Кухта Б. З історії української політичної думки I половини XX ст. -Л., 1993.

19. Історія суспільних рухів і політичних партій в Україні (XIX – 1920 р.): Текст лекцій. – Л., 1993.

20. Історія суспільних рухів і політичних партій в Україні (1921-1985рр.): Текст лекцій. – Л., 1993.

21. Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1992.

22. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К., 1997.

23. Большая советская энциклопедия. – М., 1978.

24. Політологія. / А.Колодій, В.Харченко, Л.Климанська, Я. Космина та ін. – К., 2000.-с.9-46.

Законодавчі акти

1. Конституція України.

2. Закон України “Про вибори президента України” від 05.07.1991р.

3. Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 18.11.1993р.

4. Закон України “Про об'єднання громадян” від 16.06.1992р.

5. Закон України “Про громадянство України” від 8.10.1991р.

6. Декларація прав національностей України від 1.11.1991р.

7. Закон України “Про національні меншини в Україні” від 25.06.1992р.

8. Закон України “Про політичні партії” від 05.04.2001р.

Наукова література

1. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. – К., 1996.

2. Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти і лідери. – Л., 1996.

3. Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності. – К., 1995.

4. Себайн Джордж Г., Торсон Томас Л. Історія політичної думки. – К., 1997.

5. Слюсаренко А. Г., Томенко М. В. Історія української конституції. – К., 1993.

6. Шаповал Ю. І. Україна 20-50-х років: сторінки неписаної історії. – К., 1993.

7. Часописи політичні та ті, що вміщують статті з різних проблем політичної науки: “Політологічні читання”, “Політика і час”, “Політична думка”, “Генеза”, “Державність” тощо.

З ДИСЦИПЛІНИ “ПОЛІТОЛОГІЯ”

Львів

Укладач: Олійник Н.Ю., старший викладач

План

Питання для обговорення

Ситуаційне завдання

План

Питання для обговорення

План

План

Основні поняття та терміни теми

План

Питання для обговорення

Рекомендована література

Орієнтовні теми рефератів

Ситуаційне завдання

Основні поняття та терміни теми

План

Рекомендації з підготовки до семінарського заняття

Питання для обговорення

Рекомендована література

Орієнтовні теми рефератів

Ситуаційне завдання

Основні поняття та терміни теми

План

Рекомендації з підготовки до семінарського заняття

Питання для обговорення

Рекомендоване законодавство

Рекомендована література

Орієнтовні теми рефератів

Основні поняття та терміни теми

Тема: Етнонаціональні відносини та міжнародна політика

План

Рекомендації з підготовки до семінарського заняття

Питання для обговорення

Рекомендоване законодавство

Рекомендована література

Орієнтовні теми рефератів

Основні поняття та терміни теми

Законодавчі акти